Огляд клінічних проявів філяріатозу, ускладнень та сучасних лабораторних методів діагностики для своєчасного виявлення та контролю інвазії філярій у пацієнтів різного віку.

Філяріатоз – це група трансмісивних гельмінтних захворювань, що викликаються філяріями – нематодами, що паразитують у лімфатичній системі та підшкірній клітковині. Загальні симптоми філяріатозів включають лихоманку, лімфаденіт, лімфангіт, шкірні висипання, лімфостаз з розвитком слоновості рук, ніг, мошонки, ураження очей.
Спільним для всіх збудників філяріатозів є їхня приналежність до сімейства Filariata. Філярії є ниткоподібними круглими черв’яками (нематодами), яким для розвитку потрібен проміжний господар. Вивчено 6 видів філярій, здатних викликати філяріатоз людини: Wuchereria bancrofti (збудник вухерериозу), Brugia malayi і Brugia timori (збудники бругіозу), Loa loa (збудник лоаоза), Onchocerca volvulus (збудник онхоцеркоза) та Dipetalonema streptocerca (збудник акантохейлонематозу або дипеталонематозу).
Філярії проходять складний цикл розвитку: остаточними господарями їм служать людина і хребетні тварини, проміжними господарями та переносниками – комахи (комарі, мошки, ґедзіви, мокреці). В організмі постійного господаря дорослі особини (макрофілярії) паразитують у лімфоїдних утвореннях, підшкірній клітковині, серозних оболонках та порожнинах тіла. Личинкові стадії (мікрофілярії) циркулюють у кровоносному руслі або розташовуються у верхніх шарах дерми.
При кровосмоктанні мікрофілярії потрапляють в організм комахи, де досягають інвазійної стадії. Потім вони мігрують у хоботок комахи і при наступному кровосмоктанні опиняються в організмі остаточного господаря. Зі струмом крові інвазійні личинки досягають місця своєї локалізації, де перетворюються на дорослих філярій. Тривалість життя мікрофілярій становить 3-36 місяців, макрофілярій – роки, іноді понад 20 років.
Лімфатичні філяріатози
Бругіоз і вухерериоз є філяріатозами, при яких уражається лімфатична система з розвитком слоновості (елефантіаза). Інкубаційний період триває 12-18 місяців у місцевих мешканців та 3-6 місяців у приїжджих (неімунних) осіб. У дітей обидва ці захворювання зазвичай проявляються у віці 3-4 років.
У ранній стадії відзначається висока лихоманка, свербіж, шкірні висипання, кропив’янка, набряки, кон’юнктивіт, лімфаденіт та лімфангіїт, збільшення печінки та селезінки. Типове виникнення еозинофільних інфільтратів у легенях, що проявляється астматичним бронхітом чи пневмонією. Симптоми філяріатозу загострюються хвилеподібно, а рання стадія може розтягуватися на 2-7 років.
У розгорнутій стадії на перший план виходять ознаки ураження лімфатичних вузлів, сечостатевих органів та нижніх кінцівок. У чоловіків нерідко виникають гідроцеле, фунікуліт, епідидиміт, болючість мошонки. У разі повної блокади лімфовідтоку розвивається слоновість ніг, рук (при вухерериозі – мошонки, вульви, молочних залоз) у вигляді щільного набряку підшкірної клітковини. Можливий розрив лімфатичних судин нирок та сечового міхура, що загрожує розвитком хілурії. Порушення цілісності лімфатичних судин кишечника супроводжується хілезною діареєю, очеревини – хілезним асцитом. В інших місцях проживання філярій (підшкірній клітковині та серозних оболонках) утворюються абсцеси, які можуть розкриватися назовні, в черевну або плевральну порожнину з розвитком перитоніту та емпієми плеври.
В обструктивній стадії філяріатозу виражені ознаки слоновості кінцівок та інших частин тіла, їх деформація. Над ураженими осередками розвиваються вторинні зміни шкіри – тріщини, гіперкератоз, папіломатозні розростання. Виникають трофічні виразки, розвивається атрофія м’язів. Вага мошонки при вухереріозі може досягати 20-30 кг.
Філяріатози з ураженням підшкірної клітковини та серозних порожнин
Місцеві прояви акантохейлонематозу (дипеталонематозу) характеризуються еритематозними або плямисто-папульозними висипаннями на шкірі, набряками обличчя, кінцівок та мошонки, лімфаденопатією. Із загальних симптомів найбільш типовими є напади лихоманки, запаморочення, ознаки менінгоенцефаліту. У жителів ендемічних районів клінічні ознаки філяріатозу виражені незначною мірою або частіше відсутні.
При лоаозі відзначається ураження м’яких тканин, очей, серозних оболонок. Ранні ознаки інвазії, пов’язані з міграцією мікрофілярій, включають лихоманку, парестезії та біль у кінцівках, висипання, еозинофілію. Найбільш типовою і постійною ознакою лоаоза служить калабарська пухлина – обмежений набряк шкіри і підшкірної клітковини, щільний на дотик, що повільно (протягом 5-7 днів) розвивається і так само повільно регресує.
При паразитуванні гельмінта в оці розвивається клініка блефариту та кон’юнктивіту, сильний біль, зниження гостроти зору. У разі проникнення філярій у підслизовий шар уретри виникають дизуричні розлади. Ускладненнями філяріатозу можуть бути менінгіт, енцефаліт, ендоміокардіальний фіброз, серцева недостатність, міжм’язові абсцеси.
На відміну від інших філяріатозів, мансонельоз протікає відносно доброякісно. Патогномонічні прояви включають лихоманку, висип на шкірі, збільшення пахових лімфовузлів, набряки та оніміння кінцівок, артралгії, гідроцеле. Онхоцеркоз характеризується ураженням шкіри, підшкірної клітковини, очей, лімфатичної системи.
Філяріоз, антитіла (IgG) / Dirofilaria immitis
Діагностика мікродефілярій (концентрація та мікроскопія)
Всі діагностичні алгоритми, що пропонує Лабораторія Др. Рьодгера, відповідають міжнародним протоколам.